Огляд Linux Mint 5 Elyssa Beta

12 травня з'явилася нова версія Linux Mint - Elyssa, цього разу базована на Ubuntu 8.04. Цей ірландський дистрибутив, засновником якого є Clement Lefebvre, так само як і Ubuntu намагається надати користувачу максимально зручний для роботи десктоп. Я вирішив провести швидкий тест нової версію дистрибутиву і спробувати порівняти його з Ubuntu.

Linux Mint на відміну від Ubuntu не розсилається безплатно по всьому світу, ISO-образ доведеться завантажити з офіційного сайту і самому записати на CD. Це повноцінний LiveCD, ви можете підійти до будь-якого комп'ютеру, завантажитись з диску і почати працювати, а при бажанні, клацнувши по піктограмі Install на робочому столі, можете встановити систему на жорсткий диск. На відміну від Ubuntu 8.04, Linux Mint 5 не підтримує Wibi, а значить не може встановлюватися прямо з Windows. Я не вважаю це великим недоліком, хоча розумію, що багатьом користувачам це б не завадило. Також, завантажившись з LiveCD, ви зможете помітити повну відсутність локалізації. Автори дистрибутиву пожертвували пакунками локалізації на CD на користь більш корисним речам. Справедливості заради потрібно сказати, що в Ubuntu на CD також локалізація далеко не повна і після встановлення вам доведеться вручну ставити відповідну галочку в налаштуваннях щоб система завантажила і встановила все необхідне. Ну так ось тут все так само, тільки й того, що навіть сильно урізаної початкової локалізації немає.



Після завантаження можна оцінити оригінальний стиль Mint, він сильно відрізняється від Ubuntu. Загалом все досить стильно і цілком пристойно. Робоче середовище - Gnome 2.22.2, але замість стандартних двох панелей, тут вона одна. В плані розпізнавання обладнання, особливої різниці з Ubuntu немає. Проте піктограма bluetooth на панелі автоматично не з'явилася, потрібно встановлювати необхідні пакети вручну. При підключенні нового принтера до USB, система лише повідомляє про появу нового обладнання але на відміну від Ubuntu не встановлює драйвери автоматично. В усьому іншому це звичайний Ubuntu, нічого особливого.

А тепер, поговоримо про те, що відрізняє Linux Mint від Ubuntu. Ну перш за все, ви прямо з коробки маєте аудіо та відео кодеки, встановлений Flash та Java, що чесно кажучи дуже зручно. Пакунки локалізації на мою думку встановити все ж таки набагато простіше ніж кодеки. На додачу до стандартного відеопрогравача Totem у поставку включено ще й MPlayer у ролі програвача DVD. У розділі Інтернет з'вився XChat. Натомість з поставки зникли ігри та каталогізатор зображень F-Spot. У якості клієнта електронної пошти замість Evolution виступає Mozilla Thunderbird. Що стосується інших змін, то вони більшою мірою припадають на так звані mintTools - набір утиліт націлений на забезпечення максимальної зручності у роботі.



Linux Mint має оригінальне стартове меню, яке так і називається mintMenu. Дещо подібне я вже бачив в KDE4 і тамтешнє меню меню дуже не сподобалося, але від цього враження були зовсім протилежними. Дійсно, як на мене, то mintMenu є дуже зручним, воно повністю заміняє стандартні три гномовські меню (Програми, Місця, Система) і забезпечує ще багато зручних функцій.

З системи прибрано gnome-app-install, натомість Linux Mint підтримує так званий Software Portal. Це спеціальний розділ на офіційному сайті звідки можна встановлювати програми в один клік. Забезпечує подібну функціональність mintInstall. Також ви одразу маєте доступ до всіх репозиторіїв Ubuntu включаючи partner (в останньому доводилось ставити галочки самому), а крім того система включає інтегрований пошук по GetDeb.net. Зручно реалізовано функцію деінсталяції програм, для цього достатньо лише клацнути правою кнопкою мишки по пункту програми в меню і вибрати Uninstall.



mintUpdate групує оновлення по рівнях, від 1 до 5. Таким чином можна бачити які оновлення є протестованими і абсолютно безпечними, а які можуть бути ризикованими.

Додано декілька нових аплетів у Центрі Керування, зокрема наприклад для налаштування WiFi. Наприклад з коробки підтримуються драйвери Windows для WiFi-карт. Встановлений EnvyNG дозволяє автоматизувати процес встановлення драйверів для відеокарт ATI та nVidia (хоча й менеджер пропрієтарних драйверів також працює). Аплет AptOnCD дозволяє створити установочний диск з власним набором пакетів.



В усьому іншому система є тим же Ubuntu, але з додатковими примочками. Наприклад у Nautilus вже встановлені багато плагінів, таких як відкриття командного рядка, відкриття папок з правами root та ін. Є взагалі дуже оригінальна функція, яка реалізована у якості компоненту mintUpload. Наприклад ви хочете поділитися з кимось певним файлом через Internet - ви просто клацаєте по ньому правою кнопкою і обираєте пункт Upload, файл буде завантажено на ftp-сервер Mint, вам залишиться тільки зкопіювати url-адресу яку виведе система і переслати її кому захочете. Таким чином можна розшарювати файли розміром до 10Мб, а за додаткову платню (сервіс mintSpace) ви можете отримати для свого користування 1Гб місця на сервері. На закладці Радіо у Rhythmbox вже прописано майже з два десятки онлайн-радіостанцій. Аналогічно додано ряд плагінів в Totem, gEdit та ін. У стандартну поставку також входить чудова утиліта Gnome-Do. Це досить наворочений лончер, який дозволяє запускати програми просто набираючи перші букви назви. Хоча це лише одна з багатьох його можливостей, насправді у нього дуже багато функцій.



Тепер спробую підбити підсумки, чим мені сподобався, а чим не сподобався LinuxMint.
Плюси
+ Мультимедіа кодеки, Flash та Java, які працюють "з коробки"
+ Стильний дизайн
+ Встановлені за замовчуванням додаткові плагіни до багатьох програм
+ mintTools
+ Розширені можливості по налаштуванню WiFi
Мінуси
- Відсутність локалізації "з коробки"
- "З коробки" відсутня інтеграція Bluetooth у Gnome
- Відсутній F-Spot та ігри
- Незрозуміло для початківця наявність EnvyNG на додачу до штатного менеджера пропрієтарних драйверів
- Відсутність 64-бітної версії

Власне мені Linux Mint сподобався. Я думаю, що він може бути хорошим вибором для тих хто не має постійного і якісного доступу до Internet'у, оскільки багатьом таким користувачам не подобається необхідність встановлення кодеків і т.п. необхідних речей вручну. Локалізацію ж довстановити імхо суттєво простіше, там небагато пакетів, вони не великі за об'ємом, тому їх цілком можна завантажити і на іншому комп'ютері. Повна сумісність з репозиторіями Ubuntu є безсумнівним плюсом, а ряд чисто Mint'овських примочок роблять систему макимально простою у використанні. Думаю, що якби я наприклад зараз купляв би ноутбук, то встановив би на нього саме цю систему.

Офіційний сайт: http://www.linuxmint.com/курьерские услуги Екатеринбург,одуванчик - красота и польза,

Встановлюємо додаткові словники в OpenOffice.org

У коментарях до одної з попередніх статей мене попросили написати про встановлення додаткових словників в OpenOffice.org. Власне, у цьому пості я про це й розповім.

Словники OpenOffice.org зберігаються у каталозі /usr/lib/openoffice/share/dict/ooo . Самі ж словники можна завантажити з офіційного Wiki

Наприклад, для того щоб встановити перевірку орфографії і підтрику переносів для української мови потрібно завантажити файли uk_UA.zip та hyph_uk_UA.zip, і розпакувати їх у вищезгаданий каталог. Після чого потрібно відкрити файл dictionary.lst і додати у нього наступні рядки:


DICT uk UA uk_UA
HYPH uk UA hyph_uk_UA


Зверніть увагу, що для копіювання файлів у цей каталог, а також для редагування файлів у ньому вам знадобляться права рута, тобто якщо ви наприклад будете робити ці дії з Midnight Commander, то запускайте його з адміністративними правами (sudo mc).

Щоб перевірити чи все пройшло добре запускаємо Writer і обираємо Інструменти->Параметри->Налаштування мови->Допоміжні модулі. У розділі доступні мовні модулі натискаємо на кнопку Правка, знаходимо у випадаючому списку пункт Ukrainian і пересвідчуємося, що словники підключені.

Новини за 14.05.08: Mono, Linspire

Mono: заявлено про підтримку WinForms 2.0

Jonathan Pobst опублікував у своєму блозі пост про завершення реалізації підтримки WinForms 2.0 у рамках проекту Mono. Очікується, що нововведення стануть доступними у новому релізі Mono 2.0. Нагадаю, що Mono є вільною реалізацією платформи .NET.

Подробиці у блозі Мігеля де Ікаси

Linspire: CNR для Ubuntu 8.04

Linspire заявила про підтримку Ubuntu 8.04 Hardy Heron у своєму сервісі встановлення програм CNR (Click'n'Run). Як і раніше, клієнт CNR потрібно встановлювати самому. Навряд чи дана система по зручності може тягатися зі стандартним способом встановлення програм в Ubuntu у випадку програм з відкритим кодом, проте вона здатна суттєво спростити процес встановлення багатьох пропрієтарних та комерційних продуктів.

Подробиці

Для новачків: розмови про LaTeX

Сьогодні, розмовляючи з колегою на роботі, стикнувся з запитанням: а чому закордонні математичні журнали приймають статті лише у форматі LaTeX? Чому вони не можуть приймати документи у звичному форматі Word? Для чого людям мучитися з якимось там LaTeX-ом якщо те ж саме можна простіше і швидше набрати у Word? Чесно кажучи, мене, як користувача LaTeX з п'ятирічним стажем, ці питання дещо поставили у ступор. Я спробував навести декілька аргументів але побачив лише повне нерозуміння з її боку. Насправді, досить низький рівень комп'ютерної грамотності і тотальна зацикленість наших людей на продуктах Microsoft, навіть в академічному середовищі, справляє іноді гнітюче враження. Це власне й було поштовхом до написання даного посту з серії Для новачків. Тут я спробую максимально простими словами пояснити, що являє собою LaTeX, для якого класу задач його найкраще використовувати, які його переваги та недоліки.

Отже, почати розмову мені хотілося б з невеличкого екскурсу в історію. Я думаю, що багатьом людям які тісно працюють з комп'ютерами відоме ім'я професора Дональда Кнута, автора бестселлера Мистецтво програмування. Саме він, стикнувшись з проблемами при підготовці макету другого видання своєї книги, розробив типографську систему TeX. Систему планувалося завершити ще у 1978 році, проте остаточне завершення TeX розтягнулося ще на 10 років. Проте, не дивлячись на свою потужність, TeX є мовою розмітки досить низького рівня, тому частіше користувачі мають справу з його розширеннями. Одним з таких найпопулярніших розширень є LaTeX, розроблений в 1984 році програмістом Леслі Лемпортом. З тих пір змінилося декілька версій, але ближче до кінця 90-х років синтаксис стабілізувався. Існують версії системи для різноманітних платформ, таких як Linux, Windows, DOS, Mac та ін. Стандарт TeX використовується для експорта документів у багатьох професійних математичних пакетах (Maple, Mathematica, Maxima), а також наприклад для вводу формул у Вікіпедії.

Тепер спробуємо визначити у чому ж сила LaTeX у порівнянні з програмами типу MS Word. Сучасні текстові процесори використовують технологію WISIWYG, що передбачає акцентування уваги на тому як документ буде виглядати після друку. LaTeX є спеціалізованою мовою розмітки націленою на оформлення документів, приблизно так як HTML використовується для стоворення веб-сторінок. Особливістю LaTeX є відокремлення змісту документу і правил його оформлення. Фактично, увага користувача зосереджується на змісті документу і його логічній структурі, а всю роботу по верстанню документу бере на себе комп'ютер базуючись на обраному класі документу (книга, стаття, звіт, лист чи ін.). Крім того, автоматизується не лише розміщення ілюстрацій, робота з таблицями, нумерація формул, але й робота з перехресними посиланнями, бібліографією та ін. З погляду на особливості такого підходу, можна виділити декілька його переваг.

1. Легка зміна оформлення документу. Наприклад якщо першим рядком документу буде команда \documentclass{article}, то ми отримаємо статтю. Тобто документ буде зверстано на одну сторону в одну колонку шрифтом в 10пт. Якщо захочемо зверстати у дві колонки і шрифтом 12пт, то достатньо написати \documentclass[12pt,twocolumn]{article}. Якщо ж ми захочемо перетворити статтю в книгу і відповідно зверстати текст на дві сторони, то потрібно змінити ім'я класу article на book. От і все. Даний підхід насправді є дуже важливим. Наприклад якщо ви пишете статтю для журналу, то вам абсолютно не потрібно думати про шрифти, поля та інші параметри оформлення. Видавництва таких журналів мають вже готові файли з описом класу документу, тому підігнати надісланий текст під задані правила оформлення є справа декількох хвилин.

2. Переносимість результату між різними комп'ютерами. LaTeX компілює tex-файли у переносимі формати, такі як DVI, PS чи PDF, на вибір користувача. Таким чином, підготовлений документ можна понести на інший комп'ютер і роздрукувати на будь-якому принтері будучи впевненим у тому, що документ скрізь буде виглядати однаково.

3. Швидкий спосіб набору математичних формул. WISIWYG інструменти, такі як наприклад Equation в Word, здаються зрусними для новачка і не вимагають багато часу на вивчення, проте серйозно гальмують роботу коли потрібно набирати тексти з великою кількістю формул. У цьому випадку зручна і логічна командна мова дозволяє суттєво збільшити швидкість набору, дозволяючи не відволікатися на перенесення рук між клавіатурою та мишкою, а також чекання завантаження редактору формул. Набір команд є логічним, тому нічого складного у цьому немає. Наприклад така формула: r_{Y_1Y_2}=\frac{K_{Y_1Y_2}}{\hat{Y}_1\hat{Y}_2}=\frac{\hat{X}^2+a_1a_2\hat{q}^2}{\sqrt{\hat{X}^2+a_1^2\hat{q}^2}\sqrt{\hat{Z}^2+a^2_2\hat{q}^2}} після компіляції отримає наступний вигляд:



Крім того, у LaTeX просто банально набагато більше можливостей по набору формул чисто технічно, бо деякі формули, що використовуються в математиці, набрати ні в Equation ні навіть у MathType немає можливості через відсутність там потрібних символів.

4. Проста нумерація формул. LaTeX здатен автоматично проставляти нумерацію формул. Більше того, з допомогою пари команд \label та \ref можна легко працювати з перехресними посиланнями. Тобто наприклад у вас є пронумеровані формули, а у тексті є посилання на них. Якщо ви захочете вставити декілька формул перед вже існуючими, то нумерація зіб'ється, а значить доведеться змінювати посилання і в тексті. Але LaTeX може зробити це сам, автоматично, таким чином вам не доведеться думати про відповідність номерів потрібним формулам. Аналогічно можна працювати з номерами рисунків, таблиць, глав та ін.

5. Робота з бібліографією. Це досить серйозна проблема при підготовці наукових публікацій. Знову ж таки з тієї причини, що відслідковувати вручну нумерацію бібліографічних джерел складно. LaTeX дозволяє не лише працювати зі списками джерел але й працювати з бібліографічними базами даних, у такому випадку повністю автоматизується не лише слідкування за нумерацією але й оформлення бібліографії згідно стандартів.

6. Плаваючі об'єкти. Розміщення рисунків є не завжди простою задачею, адже при цьому потрібно переформатовувати текст. Стандартна ситуація у текстових процесорах - коли рисунки з'їзджають на сусідню сторінку, текст розривається некрасиво, потрібно думати як набрати документ так щоб підряд не йшло занадто багато картинок і т.д. LaTeX бере на себе всі ці проблеми, користувач лише вказує, що він хотів би десь тут вставити рисунок, а вже компілятор сам знаходить для нього конкретне місце в залежності від правил типографіки. Наприклад якщо зображення велике, то для нього буде виділено окрему сторінку, ну і т.д.

7. Підтримка макросів. Можна створювати власні команди і перекривати вже існуючі. Якщо ви постійно набираєте однотипгі документи, то це дуже зручно.

8. Простота генерації документів з інших програм. Ви можете легко реалізувати генерацію tex-файлів зі своїх власних програм. Я іноді пишу різні розрахункові програми і з допомогою LaTeX я можу генерувати в них звіти поліграфічної якості, з формулами, рисунками та ін.

9. Простота формату. Файли LaTeX - це не, що інше, як спеціалізовані програми, а тому вони являють собою звичайні текстові файли. У період масового користування дискетами, стандартною проблемою було неможливість прочитати файли через проблеми з файловою системою. Способи витягти потрібний файл були, але при цьому втрачалися ті байти які були розміщені на пошкоджених секторах. Тому якщо це був doc-файл ви втрачали його повністю, у випадку ж з tex ви просто втрачаєте декілька символів. Ще одна перевага текстового формату - широкий вибір редакторів на будь-якій платформі. Я наприклад часто набираю тексти на КПК, а потім компілюю їх у завершені документи на домашньому комп'ютері. Набирати на КПК тексти з формулами у форматі Word я не зміг би навіть якби захотів.

10. Величезна кількість додаткових пакетів. Фактично можливості LaTeX є необмеженими. Використовуючи сторонні пакети ви можете писати не лише текст, але й ноти, розписувати шахофі партії, малювати різноманітні схеми та багато іншого. В Інтернеті можна знайти безліч інформації з цього приводу.

Я міг би ще довго писати про LaTeX, бо це одна з тих речей яка мені дійсно подобається і якою я володію професійно, але думаю досить. Наостанок я лише згадаю про недоліки LaTeX у порівнянні з візуальними текстовими процесорами. Так, мінуси у цієї системи також є, хоча вони є й продовженням її плюсів.

1. На вивчення основного набору команд потрібно затратити деякий час, "метод тика" тут не зовсім проходить. Також потрібно мати деякі базові поняття з типографіки. Власне це мало відрізняється від вивчення нової мови програмування.
2. LaTeX не підходить для того щоб швидко накидати простенький документ зі складним оформленням але без видимої структури чи тоді коли ваші документи не схожі один на одний. Його стихія - автоматизація рутинних операцій при підготовці схожих за оформленням документів, а також структуровані документи великого об'єму.
3. Розробка власних класів документів є непростою як для новачка задачею. Хоча набагато простіше розробляти власні класи на базі вже готових.
4. Складність конвертації tex-файлів у розповсюджені формати текстових процесорів (наприклад doc). Вільні конвертори недостатньо функціональні, а комерційні коштують немалих грошей. Але у будь-якому випадку, через специфіку системи, не кожен файл взагалі можливо переконвертувати.

Ось така ситуація. Я далекий від думки, що мій пост може щось змінити у ситуації тотального засилля офісних інструментів у науковому середовищі, проте можливо комусь хто хотів би більше взнати про цю технологію, мої пости й допоможуть. Встановити LaTeX в Ubuntu можна дуже просто, з допомогою менеджера пакетів. Дистрибутив називається TeX-Live, з українською мовою жодних проблем немає.Для Вас салон красоты NOUVELLES,

Проста нумерація сторінок в OpenOffice.org Writer

Як відомо, Writer не має простого пункту меню для вставки номерів сторінок так як це робиться наприклад MS Word. Стандартний шлях для Writer - додати колонтитул, вставити відповідне поле і відформатувати як потрібно. Але є ще один шлях. Справа у тому, що починаючи з версії 2.3 OpenOffice.org підтримує розширення. Це дуже схоже на аналогічний підхід у Firefox і у даній статті я покажу як користуватися цією винятково корисною можливістю. Ми встановимо розширення, яке додасть діалог для простої нумерації сторінок у стилі MS Word.

Перш за все, потрібно сказати, що довго шукати відповідне розширення не доведеться, адже OpenOffice.org підтримує для них спеціальний репозиторій.



Потрібне нам розширення має назву Pagination і його можна завантажити тут:
http://extensions.services.openoffice.org/project/pagination

Натискаємо на кнопку Get It і завантажуємо .oxt файл у будь-який каталог. Далу обираємо в меню OpenOffice.org пункт Інструменти->Package Manager, тиснемо кнопку Додати і вказуємо попередньо завантажений файл.



Все, тепер після перезавантаження Writer у меню Вставка з'явиться пункт Page Number, який і буде викликати новий діалог для вставки номерів сторінок.



Приємно, що українська мова є однією з тих мов які підтримуються даним розширенням. Правда було б ще краще якби переклад було виконано на більш літературному рівні, а то кидається в очі деяка кострубатість.одуванчик - красота и польза,Продажа гипсокартон влагостойкий, барит, магнезитовая плита, стекло магнезитовый лист, КВЛ, SML, CML, магнезитовый лист

Новини за 8.05.08: OpenOffice.org

OpenOffice.org 3 beta

Вийшла бета 3-ї версії відкритого офісного пакету OpenOffice.org. Як відомо, реліз нового офісу намічено на осінь цього року.



Серед нововведень:
1. Покращена підтримка MacOS X. Відтепер користувачам маків не потрібно використовувати X-сервер.
2. Підтримка ODF 1.2
3. Підтримка OOXML (.docx, .xlsx, .pptx)
4. Calc отримав новий інструмент для пошуку розв'язків задач оптимізації.
5. Покращений механізм побудови графіків у Calc.
6. Перероблена функція кадрування зображень у Draw та Impress.
7. Інструменти для сумісної роботи над таблицями Calc.
8. Максимальна кількість стовпчиків у Calc тепер становит 1024 (замість 256).
9. Writer отримав внизу вікна новий слайдер для швидкої зміни масштабу документу. Крім того, тепер можна тримати на екрані одночасно декілька сторінок.
10. Розширено можливості інструменту для додавання заміток у Writer.
11. Новий набір піктограм.
12. Новий Start Center.
та ін.

Повний перелік нововведеньотдых на природе,

CAD для Linux: QCad 2.2.1

QCad є однією з найбільш відомих CAD програм у Linux. У ньому немає особливих наворотів, ніяких 3D, це проста заміна для кульману. Насправді для великої кількості задач цього цілком достатньо. Я давно вже слідкую за розвитком цієї програми проте не розглядав її як альтернативу іншим CAD пакетам з однієї простої причини - слабкі можливості адаптації під потрібні стандарти. Насправді навіть проблема була одна - неможливість проставляти розміри з засічками, так як це прийнято на архітектурних кресленнях, QCad завжди їх проставляв зі стрілками. Рік тому я навіть написав листа автору програми де описав цю проблему, на, що у відповідь отримав запевнення, що він постарається у майбутніх версіях її виправити. І от, у квітні цього року вийшла версія 2.2.0, а 2 травня 2.2.1 у яких відтепер можна проставляти розміри з засічками. Виражаючи велику подяку автору я вирішив написати цей невеличкий огляд.

Ось так тепер виглядає діалог налаштування параметрів простановки розмірів



Я спробував накреслити щось простеньке щоб оцінити зручність інтерфейсу. Загалом він є інтуітивно зрозумілим. Праворуч бачимо список шарів, для кожного з них можна обирати колір, стиль і товщину ліній. Ліворуч можна бачити основну панель з набором кнопок, її вигляд змінюється в залежності від обраного інструменту. Наприклад якщо ми виберемо лінію, то з'являться кнопки для вибору різних способів її побудови (по двом точкам, паралель і т.д.), а під час самої побудови там будуть відображатися кнопки різних типів прив'язок. Посередині знаходиться вікно для креслення, дуже зручно, що задієне коліщатко мишки, з його допомогою можна швидко змінювати масштаб і переміщюватися по кресленню. Внизу знаходиться командний рядок. Чимось схоже на AutoCAD, але мені здалося, що деяких зручностей невистачає (наприклад повтору попередньої команди по простому натисненню Enter). Але загалом, можна сказати, що на вивчення можливостей програми піде зовсім небагато часу і креслити можна досить швидко.



У якості основного формату QCad використовує dxf, таким чином особливих проблем по обміну файлами з програмами типу AutoCAD бути не повинно. Звісно якщо цей процес вміло налагодити.

На завершення, невеличка неприємність - щоб отримати доступ до нових можливостей вам знадобиться версія Professional. Ліцензія на QCad 2.2.1 Pro, якщо вам не потрібен CD фізично, коштує в межах $36, незалежно від платформи. Проте для безплатного завантаження доступна Demo версія яка є повністю функціональною проте не дозволяє вам працювати більше 10хв і не більше 100 годин вцілому. Звичайно програму можна запустити знову і продовжити роботу, але кожні 10хв вона буде просити вас купити повну версію і примусово закриватиметься. Хоча як на мене, то для подібного класу програм, її ціна є досить демократичною.

Існує і безплатна та відкрита версія QCad, так звана Community Edition, що розповсюджується за ліцензією GPL. Саме її ви можете знайти у репозиторіях Ubuntu. Але відкрита версія завжди відстає від платної на декілька версії і нині зупинилася на номері 2.0.5. Тобто багатьох нововведень там ще немає.

Офіційний сайт: http://www.qcad.org/