Оскільки маю час і натхнення, то вирішив продовжити цикл статей для початківців. У попередній статті серії я намагався популярно розповісти про основні моменти, які відрізняють
Linux від Windows. Там ятрохи згадував про встановлення програм, але дуже коротко. Сьогодні я спробую розповісти про це докладніше.
Більшість з вас знає як встановлюються програми у Windows. Відразу скажу одну річ, багато новачків у Linux страждають від того, що переносять ці свої навички сюди. Тому краще, що ви можете зробити у цьому випадку - забути про те як ви встановлювали прогруми у Windows. Я серйозно, уявіть, що ви ще ніколи в житті не встановлювали сторонніх програм. Як це не парадоксально, але у даному випадку старі навички можуть дещо заважати.
Отже, почнемо. Перше, що ми повинні усвідомити, це те, що у Linux завжди існіє декілька способів розв'язати одну й ту ж проблему. Але це не означає, що якийсь із цих способів не буде кращим за інші. Тому я буду описувати різні способи встановлення програм у порядку зниження бажаності їх використання.
Ключові поняттяРепозиторій - це не, що інше як сховище пакетів. Зазвичай на якомусь онлайн-сервері, хоча ніщо не заважає створити локальний репозиторій, чи репозиторій на DVD. Під пакетом мається на увазі файл .deb (в Ubuntu) який містить у запакованому вигляді необхідні програмні файли, інсталяційні скрипти та різного роду додаткову інформацію. Це цілком можна порівняти з файлами .msi у Windows, хоча це й досить грубо. Часто, для роботи якоїсь із програм вимагаються певні додаткові бібліотеки. У такому випадку, пакет який потребує для роботи інший пакет, не встановиться до тих пір доки не будуть встановлені необхідні йому для роботи пакети. Це називається залежностями. У Windows також можна іноді помітити щось подібне. Наприклад деякі ігри вимагають присутності у системі певної версії DirectX, тобто вони залежать від нього. У Linux така практика є набагато більш поширеною. Такий підхід дозволяє суттєво зменшити трафік, а також місце на диску, але іноді ускладнює сам процес встановлення.
Основний спосіб. Використання офіційних репозиторіївНайпростіший спосіб встановити нову програму в Ubuntu, це просто вибрати пункт меню Програми -> Встановити/Видалити. Далі потрібно лише вибрати необхідну програму у каталозі, поставити галочку і натиснути Застосувати. Все інше буде зроблено автоматично. Систкма сама завантажить необхідні пакети з Інтернету, встановить і додасть новий пункт у меню. Простішого способу годі шукати.
Якщо ви хочете мати більше можливостей впливати на процес, то можна використати більш просунутий інструмент - Synaptic. Виберіть Система -> Адміністрування -> Менеджер пакунків Synaptic і отримаєте більш функціональний інструмент для роботи з пакетами. Зокрема ви можете наприклад встановлювати програми частково, якщо вам наприклад не потрібна документація чи ще щось.
Крім того, можна використовувати і консольні інструменти. Наприклад якщо ви хочете встановити програму для записку дисків Brasero, то можете просто набрати команду
sudo apt-get install brasero і вона встановиться.
У такого методу встановлення програм є маса переваг: це просто зручно, ви встановлюєте протестовані програми, які гарантовано будуть працювати на вашій системі, залежності між пакетами будуть розв'язуватися автоматично, при появі у репозиторії нових версій встановлених програм вас буде про це проінформовано.
Використання сторонніх репозиторіївХоча у офіційних репозиторіях програм дуже багато, проте можуть бути проблеми. Наприклад деякі програми можуть бути присутні у вже застарілих версіях, а деяких просто може не бути. При цьому ряд проектів має власні репозиторії. Наприклад Wine, Elisa та ін. У такому випадку на офіційному сайті потрібної вам програми повинно бути описано як такі репозиторії підключити. У всьому іншому, процес встановлення не відрізняється від вже описаного.
Безпосереднє встановлення з deb-пакетівЗвісно ж ви завжди можете завантажити готові deb-пакети з допомогою браузера. Існують портали з софтом, як
GetDeb.net наприклад. А можна завантажувати файли напряму з офіційного сайту потрібної вам програми. Завантажені пакети легко встановлюються звичайним подвійним кліком мишки. Мінус такого підходу - менеджер оновлень не буде відслідковувати появу нових версій встановленої програми.
Якщо ви маєте пакет rpm (для систем типу Fedore, Mandriva, SuSE і т.д.), то його можна зконвертувати у deb з допомогою утиліти alien (встановлюється окремо). Проте робити це рекомендується лише у виключних випадках коли пакетів deb у доступі немає (наприклад драйвери принтерів Canon на офіційному сайті викладені виключно у rpm).
Встановлення програм з власним інсталяторомІноді програми можуть розповсюджуватисяз власним інсталятором. Це нічим не відрізняється від ситуації з Windows. Тільки тут, розпакувавши tar.gz архів з дистрибутивом програми, ви замість setup.exe побачите щось типу INSTALL.sh. Якщо цей файл не захоче запускатися, то ймовірно йому просто не задані права на запуск, тоді потрібно або поставити відповідну галочку у вікні Властивості в файловому менеджері, або виконати команду chmod +x INSTALL.sh. Іноді дистрибутив програми розповсюджується у вигляді архіву, що сам розпаковується. У такому випадку це буде просто один єдиний файл .sh який і потрібно запустити. Далі ви протсо отримаєте майстер де потрібно буде відповісти на ряд питань, так само як це робиться у Windows. Так встановлюються офіційні драйвери nVidia, середовище розробника NetBeans і т.п.
Встановлення програм які не потребують інсталяціїЄ програми які розповсюджуються у вигляді звичайного архіву tar.gz, який просто достатньо кудись розпакувати. У Windows також є такі програми, їх ще часто називають словом Portable. Встановлювати такі програми можна будь-куди, але стандартне місце зазвичай - це каталог /opt. Звісно ж, пункти на запуск у меню вам доведеться додавати вручну, для цього потрібно клацнути правою кнопкою по заголовку меню Програми і вибрати Правка меню.
Встановлення програм з вихідних кодівЯ рекомендую по можливості уникати цього способу встановлення програм. Основне, що вам знедобиться - це засоби для компіляції, для цього спочатку потрібно встановити пакет
build-essential. Далі, потрібно розпакувати архів з кодами програми у якусь тимчасову папку. Потім потрібно знайти файл README або INSTALL, прочитати його і виконати те, що там написано. Частіше за все, встановлення програм таким способом обмежується послідовним виконанням наступних команд:
./configure
make
sudo make install
Але у деяких випадках можуть бути відмінності. Крім того, після виконання скрипту ./configure ви можете отримати повідомлення про те, що у системі не встановлено бібліотек потрібних для компіляції програми. У такому випадку потрібно буде встановити їх самому і повторити процес. Звичайно процес компіляції займає певний час і напряму залежить від потужності вашого комп'ютеру.
Ось так. Бажано звичайно по можливості уникати встановлення прграм не через deb-пакети, тобто інші способи не рекомендуються. Проте я вирішив описати різноманітні варіанти, щоб новим користувачам Ubuntu було все зрозуміло.
программирование на ассемблере
