субота, 12 січня 2008 р.

Інтеграція Windows-програм у робоче середовище Ubuntu

Вам подобається Linux але ви не взмозі перейти на неї бо прив'язані до певних програм які працюють лише у Windows? Вам життєво потрібен FineReader? А можливо AutoCAD, SCAD чи MathCAD? Ви ще йдосі користуєтеся подвійним завантаженням? Вам здається, що це дуже незручно і ви розриваєтеся між приємним робочим середовищем Gnome, своїми улюбленими Linux-програмами і програмами для Windows у яких ваш начальник доручив вам виконати роботу? Якщо так, то можливо наведений спосіб вирішення цієї проблеми вам допоможе.

Спосіб насправді не оригінальний, ми будемо використовувати віртуальну машину. Проте у віртуальних машин зазвичай є один недолік - це відсутність інтеграції у основне робоче середовище, тобто власний робочий стіл і т.п. Працювати так можна, але не завжди зруно. Ми ж зробимо так, що програми які будуть запускатися у на віртуальній машині будуть вести себе подібно до рідних Linux програм.

Отже, складемо перелік того, що нам знадобиться:
  1. Дистрибутив Windows XP. Немає великої різниці, чи це буде Home чи Professional. Зі старішими версіями Windows даний прийом не пройде.
  2. Innotek VirtualBox версії новішої за 1.5.0 (але не OpenSource Edition).
VirtualBox завантажуємо з цієї сторінки:
http://www.virtualbox.org/wiki/Downloads
Даний продукт має дві версії, нам потрібна повна, та, що не OSE. Повна версія також безплатна для приватного використання тому ми без проблем можемо завантажити готовий .deb пакет для Ubuntu. Встановлюється він звичайним чином, тут жодних проблем виникнути не повинно.

Наступним кроком створюємо віртуальну машину. Назвемо її наприклад WinXP. Завдяки майстру створення віртуальних машин у VirtualBox є дуже простим. Не забудьте також вколючити емуляцію USB та аудіо якщо хочете мати доступ до цих функцій. Також задайте Shared Folders, я створив одну папку якій дав посилання на свій кореневий каталог. Після цього приступимо до встановлення Windows XP, тут все звичайно, ніяких особливостей немає. По завершенню, запускаємо встановлення доповнень до гостьової ОС, VirtualBox встановить необхідні драйвери на нашу систему WinXP. З цього моменту у нас вже є цілком робоча віртуальна машина на яку можна встановлювати програми і працювати.

Тепер ми приступимо до налаштування Windows. Перше, що нам знадобиться - це налаштувати доступ до файлової системи хоста. Тут все просто, додаємо у Провіднику мережевий диск по типу як це показано на рисунку.



Наступним кроком, відключимо Робочий стіл у нашій системі. Для цього запустимо regedit і знайдемо ось такий розділ:
HKEY_CURRENT_USER\Software\Microsoft\Windows\CurrentVersion\Policies\Explorer

Тут потрібно створити новий параметр NoDesktop типу DWORD і привласнити йому значення 1. Також потрібно налаштувати нижню панель Windows таким чином, щоб вона могла ховатися за край екрану.

Тепер ми можемо перезавантажити нашу віртуальну машину. А тепер спробуйте запустити на ній наприклад калькулятор і натисніть Ctrl(правий)+Shift+L. Ви отримаєте щось подібне до того, що можна спостерігати на рисунку. Якщо захочете повернутися у звичайний режим, то натисніть Ctrl(правий)+L.



Це демонстрація в дії нової функції - Desktop Seamless Integration. Тепер вікна програм запущених на нашій віртуальній машині інтегруються у основне робоче середовище Ubuntu,

Ну що ж, ніби працює. Тепер ми просто спробуємо навести деяку красу. Швидше за все у вас могло статися, що при спробу переміщення, вікна пригальмовують. У такому випадку зайдіть у властивості віртуальної машини і збільшіть об'єм доступної відео-пам'яті (16, 32Мб, або скільки ви можете дозволити щоб інші програми не гальмували).

Наступне, що можливо вам захочеться - це змінити стиль оформлення Windows програм щоб вони виглядали якомога подібніше до рідних програм в Ubuntu. Для цього нам знадобиться програма StyleXP. Справа у тому, що Microsoft додавши у свою систему можливість зміни тем не передбачила можливість легкого використання тем сторонніх виробників. Дана програма замінить одну з потрібних бібліотек після чого можна буде легко змінювати тему. Саму тему Human беремо ось тут:
http://fioressj.deviantart.com/art/Human-for-Windows-37743373

От і все. Тепер нам потрібно встановити на нашу віртуальну машину драйвери до нашого обладнання (принтери, сканери та ін.), доповнити її необхідними програмами і можна працювати.

Встановлюємо драйвер сканера



FineReader у роботі



Якщо порівнювати даний підхід з використанням усім відомого Wine, то тут ми маємо величезний плюс - програми працюють у своєму рідному середовищі. Тобто всі програми для Windows таким чином легко запускаються. Більше того, разом з ними ви можете використовувати і рідні Windows-драйвери для вашого обладнання. Натомість цей підхід не годиться для ігор та інших програм для яких дуже важливим є підтримка апаратного прискорення графіки. Для ігор краще звичайно ж використовувати Wine.программирование ассемблер

пʼятниця, 11 січня 2008 р.

KDE4: суб'єктивний погляд користувача Gnome

Я не користувався KDE мабуть вже років три. Так, я типовий гномер і мені дуже імпонує саме підхід Gnome до побудови інтерфейсу користувача. Але сьогодні відбулася знакова подія у альтернативному лагері - відбувся реліз KDE4. Бажаючи подивитися, що ж воно таке я зайшов на kde.org і завантажив LiveCD з OpenSUSE. Я запустив його під VirtualBox (під VMWare диск взагалі завантажувався відмовися, дивно...) і зараз спробую описати свої враження. Одразу нагадаю, що я не збираюся порівнювати KDE4 з гілкою KDE 3.5.x, мій погляд на нього обмежується поглядом користувача Gnome 2.20. Також я не збираюся порівнювати Ubuntu і OpenSUSE, не у тому зараз моя ціль.

Отже, дочекавшись завантаження системи я побачив наступну картину:



Перше, що кидається в очі - це новий фірмовий стиль Oxygen. Важко судити наскільки він красивий, ну який є такий є. Інтерфейс цілком у стилі KDE - одна нижня панель у стилі Windows. Велика синя кнопка зліва викликає стартове меню, а у правій частині знаходиться годинник, трей, аплет Klipper (багаторівневий буфер обміну) та перемикач робочих столів. Спробував потикати мишкою по панелі і проглянути контекстні меню. Дивно, але так і не знайшов де можна відрегулювати її розміри. Спроба взятися з панель і перетягнути її до іншого краю екрану також не вдалася - нуль реакції. Звичайно внизу їй мабуть найкраще місце, але все ж таки дивно. Клацнув правою кнопкою на годиннику і обрав Digital Clock Settings, як виявилося там можна лише регулювати параметри відображення годинника.......а де ж можна змінити дату й час? І три кнопки в діалоговому вікні як і раніше: OK, Apply та Cancel. Знову дивно. У Gnome цілком логічно щоб змінити дату потрібно клацнути по годиннику, а у діалогових вікнах лише одна кнопка - Закрити. Кинувся в очі новий елемент у верхньому правому куті екрану, як виявилося це був аплет для керування віджетами на робочому столі. От це сподобалося, віджети додаються просто і реалізовані непогано. У Gnome для підтримки віджетів потрібно встановлювати додатковий пакет, тут підхід KDE4 виглядає непогано.



Клацнувши по робочому столу можна змінити фонову картинку, тут все цілком логічно. Тепер перейдемо до меню:



Хм. Досить цікава конструкція. У верхній частині є поле пошуку, якщо там наприклад почати вводити назву програми, то кількість пунктів меню поступово буде зменшуватися доки ви там не побачите ту програму яку шукали. Мабуть корисно. Розділ Applications аналогічний меню Програми у Gnome. Але тут меню не розгортається в сторону, а підменю перекриває попереднє, крім того щоб рокрити меню по ньому потрібно клацнути, простого наведення мишкою недостатньо. Для того щоб повернутися на рівень вгору потрібно клацнути по стрілочці ліворуч. Як на мене, то це тупо. А ще вразила така річ: коли обираю категорію Graphics, то у ній знаходяться ще дві підкатегорії (!) Image Editing та Viewer у яких у свою чергу знаходяться відповідно графічний редактор KolourPaint та переглядач Gwenview. Навіщо робити як на мене ще один зайвий рівень меню не зрозуміло, імхо простого сортування по основним категоріям більш ніж достатньо.

Пункт Computer об'єднує у собі гномівські меню Місця та Система. Розділи аналогічні Favourites та Recently Used у Gnome немає, але у нас є Недавні документи, а у KDE4 такого не видно. Досить спірним виглядає виділення цілого окремого розділу Leave з функціями типу вимкнення, перезавантаженням та ін. Тут підхід Gnome з однією кнопкою у кутку екрану мені більше до вподоби. Власне стартове меню мені чесно кажучи не сподобалося, я думаю, що меню в KDE 3.5 було зручніше, та і своє меню Gnome я б на це не проміняв.

Підемо далі. Глянемо у системні налаштування.



Дещо нагадало Gnome Control Center. У порівнянні зі старим перевантаженим опціями монстроподібним Цетром керування KDE, новий дизайн центру керування виглядає непогано. Але мене найбільше цікавив новий перемикач клавіатурних розкладок. Як відомо, попередні версії KDE завжди цим страждали. Дійсно, перемикач розкладок відремонтували, я без проблем додав українську розкладку і налаштував Ctrl+Shift для перемикання. Відповідний аплет з прапорцем у нижній панелі з'явився автоматично, не дарма все ж таки розробники KDE витратили стільки часу :). До речі порившись у центрі керування я таки знайшов як і годинник налаштувати, але чому цього ж не можна зробити просто клацнувши мишкою по годиннику на панелі мені все ж таки не зрозуміло, адже це досить очевидна річ. Де змінити розміри панелі і чи можна додати додаткові я так і не знайшов, хоча ніби шукав уважно. В усьому іншому великих відмінностей від Gnome я не побачив, все досить типово. Не зміг втриматися, заглянув у YaST, хоча й обіцяв не порівнювати SUSE та Ubuntu. Як виявилося, нічого особливого, в Ubuntu налаштування реалізовано нічим не гірше. Не очевидно як на мене розташування пункту Install Software у розділі Computer стартового меню. У Gnome пункт Додати/Видалити знаходиться у меню Програми, що цілком логічно.

Далі я запустив файловий менеджер. Нині його роль виконує Dolphin.



Виглядає досить симпатично, зловив себе на думці, що насправді Dolphin мені дуже сильно нагадує Nautilus. Хм, це мені здається вже не вперше але схоже KDE таки дійсно стає більше схожою на Gnome. Власне про файловий менеджер мало, що можна сказати, як і Nautilus він інтуітивно зрозумілий, функціональний і зручний. Звернув увагу, що домашній каталог користувача абсолютно пустий. У Gnome там автоматично є папки Documents, Music та Videos, що логічно бо їх всеодно довелося б створювати власноруч. Правда у KDE4 у контекстному меню доступні шаблони файлів для створення, а у Gnome далеко не очевидно, що для цього потрібно створити папку Templates і накидати туди власноруч зроблені шаблони різних типів.

Оглянув стандартні програми. Заодно ще раз згадав незлим теплим словом це тупе стартове меню. Вибачте мене будь-ласка, але меню по якому потрібно клацати щоб розкрити підменю і вкладення більше ніж на два рівні це дійсню дурість. Уявіть, ви заходите у Applications->System->Terminal і бачите там один єдиний пункт. Як ви думаєте він називається? Вірно - Terminal! Питається з якого бодуна потрібно було вставляти Terminal у підменю Terminal. Працювати з таким меню кожного дня це мабуть була б мука, добре, що хоч функція пошуку є.

Вікно терміналу доречі тепер можна розбивати на дві частини. Для чого це потрібно правда я так і не додумався, але може комусь і буде корисно.



Всі програми як і саме середовище тепер переписано під Qt4. Це звісно ж можна лише вітати, Qt4 - дуже хороша бібліотека, мені вона самому дуже подобається, у порівнянні з Qt3 її серйозно переробили у кращу сторону.

Симпатично виглядає чудовий текстовий редактор Kate (це аналог gedit у KDE).



А так нині виглядає калькулятор:




З'явився універсальний переглядач документів Okular, такий собі аналог Evince. Konquerror став простішим ніж раніше і тепер виконує роль лише веб-браузера. Як на мене це правильно, раніше він був занадто монстроподібним.



Що стосується загальних вражень, то KDE4 мені ще здалася дещо сируватою, декілька разів вилітало повідомлення про помилку, а одного разу система взагалі зависла. Розробники обіцяють версію 4.1 до літа, маю надію, що дрібні глюки будуть виправлені. Крім того потрібно не забувати, що KDE4 переписали практично з чистого листа і на рівні архітектури у неї кардинальні зміни у порівнянні з попередніми версіями. Потенціал системи величезний, але у той же час автори повинні розуміти, що кінцевого користувача більше цікавить зовншній вигляд і зручність ніж API та тому подібні високі матерії. Швидкість роботи інтерфейсу та розрекламовані графічні навороти віконного менеджеру KWin я звісно не оцінював, бо тестував систему під VirtualBox.

Отже спробую підвести риску.
Що сподобалося:
  • Використання бібліотек Qt4 та вирішення старих проблем шляхом кардинальної зміни ідеології.
  • Досить приємний стиль Oxygen.
  • Розумна кількість налаштувань на фоні старих версій KDE, нове середовище сильно нагадує підхід Gnome з його HIG.
  • Зручний файловий менеджер Dolphin, що прийшов на зміну перевантаженому функціями Konquerror.
  • Реально працюючий аплет перемикання розкладок клавіатури.
  • Зручна реалізація віджетів робочого столу.
  • Функція пошуку у головному меню.
  • Наявність готових шаблонів для створення файлів у контекстному меню Dolphin.
Що не сподобалося:
  • Відверто жахливе стартове меню, як на мене то навіть меню WindowsXP набагато краще.
  • Відсутність можливості змінити розміри панелі, та й взагалі я не знайшов ніяких аплетів для її налаштування.
  • Відсутність можливості зкорегувати час і дату через контекстне меню годинника на панелі.
  • Занадто велика вкладеність меню Applications, що реально заважає роботі.
  • Нелогічне розташування аплету встановлення/видалення програм.
  • Як і раніше стандарт KDE - це три кнопки у діалогових вікнах. У Gnome прийнято обходитися однією і мені це більше подобається.
  • Низька стабільність системи в цілому.
Остаточний висновок: Як подальший розвиток KDE, я вважаю, що нова четверта версія це великий крок уперед, проте думаю, що всім потрібно ще дочекатися офіційного виходу 4.1 аж доки вона набуде необхідної стабільності і доки приберуть дрібні глюки. Серйозні зміни на рівні API та переведення середовища на платформу Qt4 варті глибокого респекту. Якщо ж говорити про мої враження від KDE4 як користувача Gnome, то нічого вражаючого я у ній не помітив, крім можливо того факту, що сучасна KDE починає рухатися у тому ж напрямку, що і Gnome, тобто до більш логічного і зручного інтерфейсу. Хоча ні нижня панель ні стартове меню відчуття комфорту не подарували, швидше навпаки, у той час інші компоненти здалися цілком непогано реалізованими. Думаю KDE4 не перетягне на свій бік нинішніх користувачів Gnome, але вона буде напоганим стимулом для команди розробників останнього вводити нові зручності щоб утримувати свої позиції (тим більше, що у Topaz Brainstorm є багато корисних і цікавих ідей).
Мороженные и сушеные грибы,Мороженные и сушеные грибы,

Реклама

отдых в анапе 2009,Ищете базу недвижимости России - продажа недвижимости в России. Недвижимость: цены.,автомобильный сайт BMW X5, для любителей,Цифровое печатное оборудование: оборудование для полиграфии. Срочная полиграфия.,

Чи така страшна консоль як її малюють?

Один із розповсюджених стереотипів про Linux серед новачків говорить
про те, що тут майже нічого не можна зробити без знання команд. Ну,
насправді це не так, тобто вже далеко не так. Проте не дивлячись на
розвинутість таких графічних середовищ як Gnome та KDE та величезну
кількість графічних конфігураторів, все ж таки велика кількість
користувачів Linux рано чи пізно приходить до думки, що з консоллю
варто познайомитися. У даній статті я спробую описати основи роботи з
консоллю і показати як вона може допомогти у ряді випадків зекономити
час і збільшити продуктивність праці. У Windows також існує консоль,
проте там ї рідко використовують, не в останню річ звичайно через певну
її обмеженість. Консоль Linux має на порядок більше можливостей але
багато мігрантів з платформи Windows про них і не здогадуються. На жаль.

Отже, спочатку трохи теорії. Під консоллю зазвичай розуміють текстовий
інтерфейс якому користувач вказує, що робити з допомогою набору на
клавіатурі певного набору спеціальних команд, а результат їх виконання
може бачити на екрані. Дана функціональність у Linux забезпечується
спеціальною програмою - командним процесором. У світі існує багато
типів командних процесорів (sh, csh, ksh, bash та ін.) проте у сучасних
дистрибутивах Linux зазвичай використовуєтсья bash. В інших системах
*nix можуть використовуватися й інші процесори, наприклад sh, тому щоб
не було проблем з кросплатформеним софтом у Linux також можна знайти
файл sh але типово він є просто символічним посиланням на той же bash.
Всі ми знаємо, що графічний інтерфейс Linux не є настільки жорстко
інтегрованим у систему, як наприклад це зроблено у Windows чи там BeOS,
тобто насправді ви можете використовувати свою систему і без
встановленої X Windows System (у простонародді "ікси"), тоді при
завантаженні системи вас спитають логін і пароль після чого
завантажиться командний процесор і ви попадете у текстову консоль. У
графічному ж режимі у вашому розпорядженні завжди є так звані емулятори
терміналу які дозволяють відкривати консольну сесію у вашому графічному
менеджері.

Перше, що потрібно знати, це те, що у вашій системі вже передбачено
шість незалежних текстових консолей. Між ними можна перемикатися
натискаючи клавіші Ctrl+Alt+F1..F6. Натиснувши якусь із цих комбінацій
клавіш ви попадете у чисту консоль з повноекранним текстовим режимом.
Кожну з консолей можна використовувати незалежно від інших, тобто можна
запустити на одній з них одну програму, а на іншій ще якусь і
перемикатися між ними у довільному порядку. Якщо ви перейшли у
текстовий режим з графічного, то повернутися назад у своє звичне
графічне середовище ви можеет натиснувши Ctrl+Alt+F7. Це повинно бути
ясно.

Звичайно потрапити у консоль можна і не виходячи з графічного режиму.
Для цього як я вже говорив служать емулятори терміналу, ці програми
можна вважати своєрідним аналогом командного рядка DOS у Windows. Існує
багато різних емуляторів терміналу, проте не це зараз важливо. Оскільки
Ubuntu використовує у якості графічного середовища Gnome, то у вашому
розпорядженні вже є як мінімум два таких емулятори. Перший - це X
Terminal (xterm), є стандартним емулятором терміналу для X Windows і
присутній у будь якій системі де є "ікси". Натисніть Alt+F2, це
стандартна комбінація яка викликає діалог звідки можна запускати
програми використовуючи команди (у Windows є аналогічна комбінація -
Win+R), наберіть xterm і натисніть Enter. Результат буде ось таким:



Цей емулятор забезпечує лише базові можливості, жодних наворотів тут
немає, але у захищеному режимі X Windows зазвичай є доступним лише він,
тому знати про його існування потрібно. Тепер оберемо
Програми->Стандартні->Термінал, так ми запустимо програму
Gnome Terminal. Цей емулятор вже набагато більш зручний і
функціональний (можна використовувати вкладки, буфер обміну, обирати
кольори та ін.), а головне і швидший у роботі.



Тепер коли ми знаємо як попасти у консоль займемося її вивченням.
Поглянемо у вікно терміналу, зліва від блимаючого текстового курсору
можна побачити рядок який називають запрошенням. Він містить інформацію
про активного користувача, ім'я даного комп'ютера та поточний каталог.
Символ ~ (тильда) у даному випадку вказує на те, що активним є домашній
каталог користувача.

Команди являють собою набір літер латинського алфавіту. Якщо ви хоча б
трохи володієте англійською мовою, то запам'ятати більшість з них не
важко, знання команд DOS також зайвим не буде, деякі з них є спільними
для обох систем. Багато команд можуть потребувати параметри, тоді їх
вказують після імені команди відокремлюючи пробілом. До параметрів
відносять і опції, вони використовуються для того щоб модифікувати
роботу команди, опції типово задаються у вигляді параметрів першим
символом якиї є дефіс (-). Тепер перейдемо до практики.

Перше, що потрібно знати, це те, що практично кожна команда Linux має
свою сторінку з документацією. Такі сторінки можна читати з допомогою
команди man (від MANual) або ж через меню Система->Допомога та
підтримка->Advanced Topics->Terminal Command References.
Наприклад, якщо набрати команду
man ls

на екрані з'явиться така інформація про команду ls



Текст можна гортати стандартним способом, використовуючи клавіші зі
стрілками, PgUp, PgDn. Для виходу з режиму перегляду документації
потрібно натиснути q (від Quit). Насправді для перегляду сторінок man
використовується стандартний консольний переглядач less, тому
натиснувши h (Help) ви зможете побачити перелік всіх його функцій.
Наприклад набравши ?якесь_слово ви зможете здійснити пошук тексту на
стрінці, а потім з допомогою клавіші n (Next) переходити на ті місця у
тексті де дане слово було знайдено. До речі, з допомогою man можна
шукати команди по ключовим словам, для цього використовується опція -k.
Ну наприклад вам захотілося взнати які команди допомагають керувати
процесами:

bum@impress:~$ man -k processes
aa-unconfined (8) - output a list of processes with tcp or udp ports that do not have AppArmor profiles loaded
fuser (1) - identify processes using files or sockets
gnome-system-monitor (1) - view and control processes
killall (1) - kill processes by name
killall5 (8) - send a signal to all processes.
peekfd (1) - peek at file descriptors of running processes
pgrep (1) - look up or signal processes based on name and other attributes
pkill (1) - look up or signal processes based on name and other attributes
ps (1) - report a snapshot of the current processes.
pstree (1) - display a tree of processes
pstree.x11 (1) - display a tree of processes
renice (1) - alter priority of running processes
smbcontrol (1) - send messages to smbd, nmbd or winbindd processes
unconfined (8) - output a list of processes with tcp or udp ports that do not have AppArmor profiles loaded

Як бачите все просто, і навіть без інтернету і без наявності графічного
інтерфейсу можна взнати багато нового. Потрібно сказати, що поряд з man
присутня і ще одна система допомоги - info. Тобто набравши info ls ви
також отримаєте допомогу по команді ls, у більшості випадків сторінки
info та man дублюють одна одну, проте іноді й ні.

Отже знаннями як отримати підказку у разі чого ми запаслися, тепер
перейдемо до вивчення основних команд. Я буду приводити кокретні
приклади команд, якщо когось зацікавить заглибитися у їх вивчення
глибше, то до ваших послуг завжди є man. Почнемо з отримання системної
інформації про комп'ютер:

cat /proc/cpuinfo   - виводить інформацію про
центральний процесор
cat /proc/meminfo   - виводить звіт про використання
пам'яті
cat /proc/swaps     - показує
використання розділу підкачки
cat /proc/version   - показує версію ядра Linux
cat /proc/net/dev   - показує наявні мережеві
адаптери і статистику передачі пакетів
cat /proc/mounts    - виводить інформацію
про змонтовані файлові системи
lspci-tv - виводить інформацію про PCI пристрої
lsusb-tv - виводить інформацію про підключені USB пристрої
date           - виводить поточну дату
cal 2008       - виводить календар на 2008 рік
uptime   - час, що минув з моменту останнього завантаження


Вищенаведені команди дуже корисні, особливо якщо у вас не збереглося
жодної інструкції з часу купівлі комп'ютеру. І як бачите, щоб отримати
інформацію про те, що ж там у ньому всередині насправді жодні сторонні
програми не потрібні, все можна зробити стандартними командами.

У наступну групу команд можна виділити команди які дозволяють вимикати,
перезавантажувати комп'ютер та ін. Більша частина подібних команд не
буде працювати якщо їх запускати від імені простого користувача, тому
щоб отримати права суперкористувача потрібно не забувати
використовувати перед ними префікс sudo.

shutdown -h now    - вимкнути комп'ютер
негайно
shutdown -h hours:minutes   - автоматично вимкнути
комп'ютер у певний час
shutdown -c- відмінити раніше заплановане вимкнення комп'ютера
reboot- перезавантажити систему
logout- завершити сеанс поточного користувача


Тепер згадаємо команди для роботи з файловою системою:
cd /home   - перейти у каталог /home
cd ..   - перейти на один рівень вгору
cd      - перейти у домашній каталог
cd ~user   - перейти у домашній каталог користувача user
cd      - повернутися у попередній каталог
pwd     - показати повний шлях до поточного каталогу
ls      - показати перелік файлів і каталогів
ls -l   - показати перелік файлів і каталогів у розгорнутій формі
ls -a   - показати повний вміст поточного каталогу включаючи приховані файли
mkdir doc - створити каталог doc
mkdir doc1 doc2- створити два каталоги, doc1 та doc2
mkdir -p /tmp/dir1/dir2- створити дерево каталогів
rm -f file1 - знищити файл file1
rm -rf dir1 - знищити каталог dir1 разом з його вмістом
mv dir1 new_dir- перемістити або перейменувати файл чи каталог
cp file1 file2- копіювання файлу
ln -s file1 lnk1 - створити символічне посилання на файл
ln file1 lnk1 - створити фізичний лінк на файл чи каталог


Можна згадати і ще ряд корисних команд:

df   - показати скільки місця використовується на дисках
passwd   - змінити пароль користувача
chmod a+rw file1   - дозволити всім користувачам читати і редагувати файл file1
chmod +x file1     - дозволити виконання файлу file1 як програми
chown user1 file1  - змінити власника файлу file1 назначивши user1
tar -xzvf archive.tar.gz   - розпакувати запакований архів у поточний каталог
dpkg -i package.deb   - встановити пакет
apt-get install package_name   - встановити пакет з репозиторію
apt-get update   - оновити інформацію про репозиторії
apt-get clean    - очистити кеш apt


Ну і мабуть на цьому закінчимо, більш докладний перелік популярних
команд можна знайти тут:
http://www.linuxguide.it/commands_list.php?Single_page

Тепер вже знаючи певний набір команд спробуємо заглибитися глибше.
Термінал у Linux підтримує певний набір гарячих клавіш. Ми вже
згадували про комбінації перемикання між різними терміналами, а тепер
вивчемо комбінації які дозволять використовувати консоль більш
продуктивно.

  • Tab - автодоповнення команд. Наприклад вам потрібно набрати команду
    ifconfig, не обов'язково набирати її повністю, достатньо набрати лише
    перші літери ifc, а потім натиснути Tab - система сама доповнить
    команду до її повного варіанту ifconfig, залишиться лише натиснути
    Enter. Ця функція доречі працює не лише з іменами команд але і з
    іменами файлів якщо вони використовуються у якості параметрів команди.
    Власне це одна з найкорисніших і найпопулярніших функцій яка є у
    консолі Linux.

  • Стрілка вгору - перегляд історії команд.

  • Shift+PgUp/Shift+PgDn - прокрутка тексту виведеного на
    консоль. Деякі
    команди виводять на екран багато тексту і він не поміщається на екрані,
    з допомогою цих клавіш якраз і можна побачити ту частину тексту яка не
    помістилася на екрані.

  • Ctrl+Alt+Del - перезавантажити комп'ютер.

  • Ctrl+C - завершити виконання активної програми.

  • Ctrl+D - вихід з активного терміналу.

  • Ctrl+Z - перевести активну програму (процес) у фоновий
    режим. Ну
    наприклад ви запустили файловий менеджер mc, а потім захотіли запустити
    ще й текстовий редактор emacs, таким чином з допомогою цієї комбінації
    клавіш ви можете перевести mc у фоновий режим після чого стандартним
    способом запустити emacs.



Ну і якщо ми вже заговорили про процеси, то бажано знати і команди як
вивести процес із фонового режиму, та й взагалі як ними керувати. Ну
наприклад я запустив mc, потым з допомогою Ctrl+Z перевів його у
фоновий режим після чого запустив редактор vi. Тепер якщо я з допомогою
тієї ж комбінації Ctrl+Z пошлю vi у фоновий режим я зможу з допомогою
команди ps (ProceSses) побачити які ж процеси у мене працюють:

bum@impress:~$ ps
  PID
TTY         
TIME CMD
 9974 pts/0    00:00:00 bash
 9993 pts/0    00:00:00 mc
10022 pts/0    00:00:00 vi
10024 pts/0    00:00:00 ps


Наприклад тепер якщо я захочу повернутися до роботи з mc я можу набрати
fg mc, тобто команда fg (ForeGround) використовується для того щоб
вивести процес із фонового режиму. Ще потрібно звернути увагу на перший
стовпчик у виводі команди ps, а саме PID. Це ідентифікатор який
присвоюється системою кожному процесу, він унікальний. Знаючи PID можна
примусово завершити виконання будь-якогопроцесу. Наприклад якщо ми
наберемо у даному випадку kill 10022, то редактор vi буде закрито.
Можуть бути й інші випадки, наприклад ваша графічна підсистема зависла
з прини якоїсь з програм, тоді перейшовши з допомогою Ctrl+Alt+F1 у
текстову консоль ви можете продивитися перелік всіх запущених процесів
з допомогою команди ps -a, занйшовши таким чином PID потрібної вам
програми ви можете легко завершити її виконання з допомогою команди
kill, після чого комбінацією Ctrl+Alt+F7 повернутися наад у графічний
режим. Щодо терміналу у графічному режимі, то у ньому є доступною ще
одна дуже корисна команда - xkill. Після набору цієї команди курсор
мишки приймає форму хрестика, тепер ви можете клікнути ним наприклад по
вікну зависшої програми і її буде негайно закрито. Але будьте
обережними, не клацніть по робочому столу, а то приб'єте і саме робоче
середовище.

Наступне, що потрібно знати, це спеціальні символи:

~   - домашній каталог користувача
.   - посилання на поточний каталог
..  - батьківський каталог (на рівень вище)
?   - заміняє будь-яку одну літеру в імені файлу
*   - заміняє довільну кількість літер


Все це нагадує DOS. Так, ви можете наприклад набрати ls a* і система
покаже вам перелік файлів, що починаються літерою a. Якщо напишете dpkg
-i *.deb, то система занйде у поточному каталозі всі наявні файли
пакетів і встановить їх у систему.

Також потрібно згадати ще про деякі речі. Дуже важливим є можливість
перенаправлення вводу/виводу. Для цього служить символ >.
Наприклад якщо ви напишете ls /dev > doc.txt то команда ls
виведе вміст каталогу не на екран, а запише його у файл doc.txt. Ще
однією корисною штукою є можливість об'єднувати групу команд у так
званий конвейєр, у такому випадку вивід однієї команди буде автоматично
направлено на ввід іншої і т.д. до кінця конвейєру, команди у конвейєрі
розділяються символом |. Приклад практичного використання таких
конструкцій я вже приводив у статті про конвертацію mp3-тегів. Звісно ж
bash підтримує і скрипти, тобто ви можете автоматизувати певні свої
операції. Причому скриптова мова тут досить потужна, порівнювати її з
bat-файлами у DOS чи Windows не можливо на віть близько. Це дуже
зручно. Я не буду на тут зупинятися, це предмет окремої розмови і може
потягнути на цілу книжку, кому цікаво той завжди може скористатися
Гуглом.

І наостанок хотілося б навести набір програм які можуть бути дуже
корисними при роботі у консолі.

Midnight Commander
Команда для запуску: mc
Це класичний двопанельний файловий менеджер, свого роду той же Norton
Commander але для *nix систем. Крім роботи з файлами може
використовуватися також і як ftp-клієнт.



Nano
Команда для запуску: nano [ім'я файлу]
Простий текстовий редактор. Він не такий відомий як vi проте є набагато
зручнішим для звичайного користувача, хоча звичайно ж і не має такого
монстроподібного набору функцій. Дуже зручний для редагування системних
конфігураційних файлів. Зберігається файл комбінацією Ctrl+O, а вихід з
програми - Ctrl+X. Власне всі комбінації наведено внизу вікна програми.



ViM
Команда для запуску: vi [ім'я файлу]
Текстовий редактор з давньою історією і з гігантськими можливостями.
Проте розуміння всіх його плюсів дано не кожному, спочатку доведеться
повоювати з його далеко не інтуітивним інтерфейсом, а вірніше навіть
повною відсутністю останнього. Його вивченню можна присвятити цілу
книжку, зараз же скажу лише як з нього вийти - потрібно натиснути :
(двокрапка), це переведе редактор у командний режим після чого виконати
команду q (від Quit).



Less
Команда для запуску: less [ім'я файлу]
Стандартний переглядач текстових файлів. Для завершення перегляду
потрібно набрати команду q.



Links
Команда для запуску: links [адреса]
Текстовий веб-браузер. Досить корисна штука якщо потрібно знайти якусь
інформацію в Інтернеті при відсутності робочого графічного режиму.
Швидкість звичайно просто феноменальна, а кирилічні літери замінюють
транслітом, тому наявність кирилічних шрифтів також не обов'язкова. F10
викликає меню.



Aptitude
Команда для запуску: aptitude
Це не, що інше як консольний варіант Synaptic. Тобто менеджер пакетів.




MOC (Music on Concole)
Команда для запуску: mocp
Консольний медіаплеєр. Так, щоб слухати музику графічний режим не
обов'язковий.



Ну власне, на цьому мабуть і закінчу. Головне, що скажу - не потрібно
боятися консолі, у ній нема нічого страшного. Звісно у сучасних
дистрибутивах Linux практично все можна зробити через графічний
інтерфейс, але практичне вміння користуватися консоллю з одного боку
допоможе повернути систему у робочий стан якщо раптом графічна
підсистема перестане запускатися, а по-друге допоможе у ряді випадків
підвищити продуктивності праці. Адже такі консольні програми як
ImageMagick, gnuplot, dcraw наприклад допоможуть за один захід обробити
величезний набір графічних даних, latex допоможе зверстати публікацію
поліграфічної якості, а з допомогою sed можна обробляти в пакетному
режимі текстові файли. Консоль дійсно в умілих руках є дуже потужною
річчю і справа тут зовсім не у бажанні випендритись. Тож вдалих вам
експериментів.кулинрия mip.reckul.ru рецепты из мяса и птицы